Театр “ДГУ” починає велике цифрове завантаження!
У 1987 році зібралися творчі люди, які заклали фундамент того, що згодом назвуть фірмовим інтелектуальним гумором. Отже, майже 40 років. Сотні унікальних номерів. Тисячі…
ЧитатиЕфект «особливого вибуху»: як театр «ДГУ» переосмислив Брехта в реаліях «на нулю»
Коли класичний театр стикається з реальністю екзистенціальної війни, академічні тексти зазнають радикальної трансформації. Аудіовізуальний проєкт «Матінка Кураж та Снайпер Лютий», створений Дніпровським театром «ДГУ» за підтримки Українського культурного фонду (УКФ), став не просто адаптацією Бертольта Брехта. Це повноцінний театрально-кінематографічний сиквел, у якому класичний текст зіткнувся із шоковою терапією українського фронтового побуту. Автору художнього переосмислення Григорію Гельферу та режисеру-постановнику Володимиру Петренку вдалося перетворити п’єсу 1939 року на гостру інтелектуальну рефлексію сучасності.
ХРОНОКЛАЗМ: СТИРАННЯ КОРДОНІВ ЧАСУ
В оригінальній п’єсі Брехта Анна Фірлінг (Матінка Кураж) колесить дорогами Європи XVII століття, наживаючись на Тридцятилітній війні та втрачаючи своїх дітей. Вона — символ сліпоти обивателя, який вважає війну своєю годувальницею.
Дніпровська постановка ламає цю лінійну перспективу за допомогою метафоричного прийому — «особливого вибуху» російського снаряда. Цей вибух анігілює сам Час:
• Кураж (Олена Володіна) виривається зі свого контексту і з’являється на сучасній передовій («на нулю») зі своїм скрипучим возом, повним автентичного скарбу XVII століття.
• Трансформація змісту: Цей крок перетворює героїню з конкретно-історичного персонажа на провідника між епохами. Кураж — не сама війна, а її пряме породження та заручниця. Вона залишається живою людиною, здатною глибоко страждати та співчувати, але змушеною носити цинічну маску заради виживання. Проте на українському бруствері її вікові правила бізнесу на крові поступаються принципам абсолютно іншої ціннісної реальності.
ДІАЛОГ КРІЗЬ ПЛАСТИ ЧАСУ
Головним концептуальним нововведенням проєкту стало введення антагоніста-співрозмовника — Снайпера Лютого (Тимофій Тарковський). Завдяки цьому персонаж із минулого переміщується в сьогоднішній день і вступає у прямий діалог із нашою реальністю. Зустріч цих двох — не просто зіткнення епох, а глибока екзистенційна суперечка:
• Матінка Кураж: Сприймає війну як ринок. Для неї це ремесло виживання та отримання особистої вигоди з трагедії.
• Снайпер Лютий: Професійний історик, випускник ДНУ. Для нього війна — це усвідомлений обов’язок, трагічна хірургія та необхідність захистити свою країну від абсолютного зла.
Поява Кураж з її громіздким возом буквально зриває бойове завдання Лютого. У цей момент зіткнення двох світів переростає в драму: чи зможе людина, для якої війна — бізнес, зрозуміти людину, для якої війна — це жертовний акт захисту?
• Матінка Кураж: Сприймає війну як ринок. Для неї це ремесло виживання та отримання особистої вигоди з трагедії.
• Снайпер Лютий: Професійний історик, випускник ДНУ. Для нього війна — це усвідомлений обов’язок, трагічна хірургія та необхідність захистити свою країну від абсолютного зла.
Поява Кураж з її громіздким возом буквально зриває бойове завдання Лютого. У цей момент зіткнення двох світів переростає в драму: чи зможе людина, для якої війна — бізнес, зрозуміти людину, для якої війна — це жертовний акт захисту?
РЕАЛЬНИЙ ПРОТОТИП ТА ЕТИЧНИЙ РОЗВОРОТ
Автори вистави роблять критично важливий етичний розворот, адаптуючи історію під український контекст. Образ Снайпера Лютого списаний з Олександра (Сашка) Мельника, реального випускника історичного факультету ДНУ, який пішов на фронт і загинув у бою за Україну.
Якщо Кураж залишається об’єктом складної авторської критичності, то образ Лютого вирішений без жодної відстороненої іронії. Постановка присвячена всім студентам і випускникам дніпровських вишів, які не повернулися з цієї війни. Театр використовує класичні театральні інструменти, щоб оголити потворність війни, але одночасно зводить внутрішній пам’ятник українському воїну.
Автори вистави роблять критично важливий етичний розворот, адаптуючи історію під український контекст. Образ Снайпера Лютого списаний з Олександра (Сашка) Мельника, реального випускника історичного факультету ДНУ, який пішов на фронт і загинув у бою за Україну.
Якщо Кураж залишається об’єктом складної авторської критичності, то образ Лютого вирішений без жодної відстороненої іронії. Постановка присвячена всім студентам і випускникам дніпровських вишів, які не повернулися з цієї війни. Театр використовує класичні театральні інструменти, щоб оголити потворність війни, але одночасно зводить внутрішній пам’ятник українському воїну.
ЕКРАННА СПЕЦИФІКА ФІЛЬМУ-ВИСТАВИ
Формат аудіовізуального фільму-вистави — це не просто фіксація вистави на камери. Це гібридний жанр на стику кіно та театрального мінімалізму. Камера дозволяє укрупнити деталі (вміст воза, погляд крізь оптичний приціл, фактуру землі), перетворюючи їх на метафори. В умовах, коли фізичні зали прифронтового Дніпра обмежені питаннями безпеки, екран стає повноцінною новою сценою, що відкриває проєкт для широкої онлайн-аудиторії.
Проєкт «Матінка Кураж та Снайпер Лютий» ставить перед глядачем питання: «Чи здатне людське серце зберегти світло під час війни?» Зводячи воєдино досвід минулого та реалії жорстокого сьогодення, автори залишають фінал відкритим, перетворюючи виставу на одну з найсильніших інтелектуальних рефлексій у сучасному українському мистецтві.
Автор Григорій ГЕЛЬФЕР
Читайте також
Усі новини 
Кастинг на ролі у новій музичній виставі «Грано»
Театр розпочинає роботу над великим театральним проєктом, присвяченим драматичному та яскравому життю видатного художника-авангардиста, нашого земляка Самуеля Грановського. Запрошуємо до співпраці професійних акторів, готових…
Читати
Відома вистава їде на екрани
Запрошуємо на кінопокази фільму-вистави «Матінка Кураж та снайпер Лютий». Завдяки підтримці Українського культурного фонду та за сприяння Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради презентуємо…
Читати